Виховання дитини покладається на обох батьків, виконання батьківських обов’язків не залежить від місця тимчасового перебування дитини, однак тимчасове проживання дитини з одним із батьків має наслідки для обох батьків.
Під час війни багато людей з дітьми вимушені були залишити місце свого проживання, змінити дитячий садок чи школу. Однак зв’язок між батьками та дитиною не повинен бути втрачений до досягнення дитини повноліття.
Тут розглянемо два приклади, перший, коли мати з дитиною виїхала за кордон, а батько залишився в Україні. Та другий варіант коли мати з дитиною проживає не в одному місті з батьком. Тобто в Україні, але в різних містах.
Перший приклад. З огляду на те, що на початок війни дуже велика кількість жінок з дітьми була евакуйована за кордон, навіть без дозволу батька. Тут також два аспекти, якщо дитина народжена у шлюбі то батьки несуть повну відповідальність за безпеку, виховання та розвиток дитини. І коли проходить певний час, то батьки починають втрачати сімейний зв’язок та розлучаються. І виникають наступні проблеми, як батьку малолітньої дитини, окрім оплати аліментів, приймати участь у вихованні дитини? Отже, до розлучення батько має право брати участь у спілкуванні з дитиною, якщо у такому праві буде відмовлено батько має право звернутися до суду із заявою про забезпечення надання доступу до дитини.
Це стосується юридичної точки зору, з точки зору безпеки, питання можна змінити в межах більш безпечних місць перебування в Україні.
В іншому випадку, коли батьки мають намір розлучитися , але постає питання порядку встановлення проживання дитини та порядку побачень та спілкування, то окремо вирішується два питання:
Перше це розлучення та аліменти, друге це встановлення порядку виховання, побачень та спілкування з дитиною.
Друге питання включає де буде проживати дитина, де буде навчатися. Навіть коли дружина знаходиться за кордоном, вона все одно повинна виконувати рішення суду та враховувати позицію колишнього чоловіка.
Другий приклад. За умови погодження обох батьків про тимчасове відселення одного з батьків та дитини в більш безпечну місцевість. Як і в першому випадку батьки мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини. Якщо батьки погоджують умови такого проживання (вимушено дистанційного характеру) то це проживання зрозуміле для обох сторін в інтересах дитини. Тобто можливість спілкування, побачень, утримання фінансового, приймаються спільні рішення то проблем не повинно виникати.
Однак, за умови різносторонніх поглядів у вихованні дитини деякі приходять до критичного вирішення, розлучення. І тоді настають правові наслідки: визначення розміру оплати аліментів, визначення місця проживання дитини, встановлення правил виховання, побачень, спілкування та іншого. Всі процеси не погоджені в досудовому порядку можуть бути вирішені в судовому, однак це складний процес враховуючи реалії сьогодення.
Отже, для раціонального вирішення питання, щодо визначення проживання малолітньої дитини під час дії військового стану рекомендуємо вирішувати питання в досудовому порядку та в інтересах малолітньої дитини, навіть якщо це суперечить вашим інтересам.
З повагою, Твій Юрист
